Вперше позначенням цього числа грецькою літерою π скористався британський (валлійський) математик Вільям Джонс (1706), а загальноприйнятим воно стало після робіт Леонарда Ейлера (1737).

Вільям Джонс

Вільям Джонс народився 1675 року в сім'ї Джона Джорджа Джонса і Елізабет Роуланд у селі Лланвіхангел-Трер-Бейрд в Англсі. Сім'я була бідною, і Вільяма віддали на навчання в місцеву благодійну школу в парафії Лланвехелль. Там його математичні здібності помітив місцевий поміщик, який допоміг Джонсу влаштуватися на роботу в бухгалтерію лондонського торговця. Успіхами у своїй кар'єрі Джонс був зокрема зобов'язаний високоповажному сімейству Баклі з Північного Уельсу, а також графу Макклсфілду. З 1695 по 1702 рік Джонс перебував на військово-морській службі, викладаючи математику на військових кораблях. Служба на флоті пробудила його інтерес до навігації, і 1702 року він опублікував працю під назвою "New Compendium of the Whole Art of Navigation", присвятивши її письменникові, науковцеві й англіканському священикові Джону Гаррісу (англ.) рос... У цій роботі Джонс досліджував методи розрахунку положення на морі, використовуючи математику в застосуванні до навігації. Найвідомішим внеском Джонса як математика є його пропозиція використовувати символ (грецьку букву пі) для позначення відношення довжини кола до його діаметра. Таку нотацію він перший використав 1706 року. Незважаючи на невелику важливість як дослідника математики, Вільям Джонс добре відомий історикам математики, оскільки він листувався з багатьма математиками XVII століття, зокрема з Ісааком Ньютоном.